Реформування нової української школи передбачає різнобічний, поліхудожній розвиток підростаючої особистості, здатної розуміти, аналізувати мистецтво, генерувати нові ідеї (креативність), творчо самовиражатися, поважати українську національну культуру музичне мистецтво. Вивчення хореографічного мистецтва можливе як у закладах загальної середньої та позашкільної освіти. Відповідно до цього зростають соціальні запити на якісну підготовку педагогів-хореографів, а також керівників аматорських дитячих хореографічних колективів.

У змісті даного навчального курсу здобувачі ознайомляться з теоретичним та методичним контентом, що стане підґрунтям для розвитку практичних умінь і навичок, які необхідні для успішної професійної діяльності у дитячому хореографічному колективі. 

Завдання, що вирішуються у процесі опанування освітнього компоненту:

1) засвоєння теорії та методики проведення заняття з хореографії у закладах загальної середньої та позашкільної освіти;

2) оволодіння класичним екзерсисом біля станка та посеред залу, як основи хореографії;

3) засвоєння історії, теорії, передового досвіду відомих шкіл і систем народного (українського) хореографічного мистецтва;

4) формування базових знань і практичних умінь, необхідних для навчання народно-сценічного танцю.

5) засвоєння знання теоретичного та практичного матеріалу курсу з сучасних і бальних танців.

Науковою основою освітнього компоненту є сучасні дослідження теорії, методики і практики хореографічного мистецтва та суміжних наук. Академічний матеріал взаємопов’язаний з такими освітніми компонентами навчального плану як: психологія педагогічної діяльності, методологія науково-педагогічних досліджень у галузі мистецтва, історія музичного та хореографічного мистецтв, теорія, методика та практикум роботи з дитячим хореографічним колективом, виробнича (педагогічна) практика.